Мій син та його сім’я вже 20 років живуть у іншому місті; вони переїхали туди, бо синові запропонували перспективну роботу. У них доросла донька, яка збирається вступати цього року. Невістка вирішила, що онука житиме у мене. З першої зустрічі я не злюбила обраницю мого сина і трималася від неї подалі. У онуки теж складний характер і ми з нею не дуже ладнаємо. Внучка нікого не слухає, а її мати вважає, що дитина повинна мати свою точку зору і повинна відстоювати свою думку. Їй не можна робити зауваження, нікого вона не поважає, окрім себе, а її мати це не помічає чи не хоче помітити. Коли вони минулого року були в мене, я бачила, як дівчина розмовляє з батьками, а невістка пишається своєю донькою.
Одним словом, моя онука невихована, самозакохана дівка. Коли онука вирішила вступити до університету, мені одразу стало ясно, чим це обернеться – і не помилилася. Невістка заявила, що її дочка житиме у мене: у них не було краще винайняти квартиру, та ще й за навчання треба nлатити. Розповіла, що у них фі нансові проблеми, а про гуртожиток не може бути й мови. У наші дні дуже небезпечно: Бог знає, які дівчатка житимуть поруч із нею. Вона сподівалася, що я не відмовлю. Звичайно, йшлося про мою онучку, але проблема в тому, що вона нікого не слухається.
Хвилювалась, що вона мене не послухає, раніше в нас уже були сварkи. Але невістка запевняла мене, що дочка вже виросла, стала мудрішою і не робить дурниці. Внучка тихо сиділа і кивала. Спочатку все було добре: вона ходила на лекції, приходила додому, читала книжки. А потім усе змінилося. Вона стала не ночувати вдома, почала випивати, від неї пахло випивкою. Ми посварилися, я сказала, що розповім батькам; вона вибачилася, заспокоїлася, і ніби стихла. Стала нормально поводитися. Але за місяць все повторилося. Я зателефонувала невістці і розповіла про пригоди онуки, але у відповідь почула, що я погана бабуся, і що я не люблю внучку. Дала їм тиждень, щоб забрали цю невиховану істоту.