Скільки я пам’ятаю себе, живу в селищі. У мене був город. Все літо я провела там. Син із дружиною живуть у місті. І вони приїжджали доnомагати мені. Але минулого року я помітила, що мені вже тяжко. Це при тому, що діти доnомагали. Вирішила зав’язати із цим, нічого не садила. Мабуть, газон посаджу. Настало літо. Зателефонувала синові, сказала, що хочу поїхати до них у гості на кілька днів. Він поговорив із невісткою і разом призначили зручний день для мого приїзду. Я зібрала речі і в призначений день денним автобусом поїхала до них. Мене зустрів син та відвіз додому, а сам повернувся на роботу. Невістка теж була на роботі. Я посиділа, трохи відпочила після довгої дороги, а потім пішла на кухню води попити. Те, що я побачила, шоkувало мене миттєво.
Там було неймовірно брудно. Мама люба, як можна пити з цих склянок? Вся підлога в крихтах, у пилу, плита в плямах, явно не свіжих, вся кахель навколо плити в застиглому жирі.Фу, не хочу вдаватися до подробиць, наскільки брудно там було. У такій кухні я б не змогла готувати чи їсти. Вирішила влаштувати збирання. До повернення дітей блищала плита та кахель навколо неї – стільки встигла першого дня. Вони приїхали. Ми разом повечеряли. Думала, обов’язково помітять, але вони жодного слова не сказали. Потім запропонували поїхати на набережну – погуляти. Я так утомилася, що навіть під час вечері очі заплющувалися. Відмовила їм і пішла спати. Наступного дня продовжила своє прибирання. Діти знову приїхали; як не див но, знову не помітили змін. А я цього разу більше втомилася. Після вечері доповзла до ліжка і заснула.
І так усі чотири дні мого відпочинку. Квартира блищала. Можна було вже босоніж ходити, шкарпетки залишалися такими ж білими. В останній день мого відпочинку я зібрала свої речі, син відвіз на вокзал. Дорогою він вирішив пожартувати: – Сама приїхала погуляти, а всі чотири дні проводила вдома. Весь цей час я ні слова не сказала, але тоді висловилася, що проводила свій відпочинок, упорядковуючи їхню квартиру, а вони навіть не помітили і не подякували. — Мамо, а хто тебе просив? Нас усе влаштовувало. Ми на такі дрібниці не звертаємо уваги, та й удома практично не буваємо. Зазвичай ми самі нічого не робимо, викликаємо kлінінг. Але не встигли перед твоїм приїздом. Отак він відповів мені. З одного боку, він має рацію. Могла б нічого не робити. А з іншого, я все-таки зробила, могли б хоч спасибі сказати.