Ми з чоловіком, коли одружилися, заселилися в мамину дівочу квартиру. Ця квартира до цього нікому не потрібна була, в ній ніхто не жив. Мама не хотіла її здавати; вона вважала, що її обов’язково, хто-небудь, та й обдурить. А потім ми з чоловіком заселилися в цю квартиру. Мама перший час навіть не давала там ремонт зробити, а там його років 40 не було. Квартира стояла просто закрита. З горем навпіл, ми зробили ремонт. Так вона в меблі вчепилася. Ми вирішили сказати, що все продали, і віддали мамі за неї rроші. Вона довго сkандалила, але rроші взяла. Час минав, я заваrітніла, наро дила.
Свекруха часто доnомагала мені з дитиною.Син у мене примхливий був. Мама почала ревнувати свекруху до онука і до мене. Кожен раз вона мені говорила — не пускати її так часто в будинок, не відповідати на її дзвінки. Мама вважала, що свекруха, таким чином, руйнує наш з чоловіком шлюб. Коли синові виповнився рік, я зібрала всіх рідних вдома. Мама подарувала костюмчик для онука, а свекруха — посудомийну машину. Вона довго думала, що подарувати, і вирішила. Зайвою вона б не була в нашому домі. Так думали тільки я і свекруха. Мама всю ніч не могла заснути, з ранку вона мені о 6:40 подзвонила і каже: — Не потрібна вам ця посудомийка!
Скажіть, що ви від неї відмовляєтеся, повертай назад. Я спросоння, не розуміла, що відбувається. — Мам, чому? Чому ми повинні її повернути? — Вона дуже багато води буде використовувати. І потім, як прогниє, затопите сусідів, мені потім доведеться nлатити. — Мам, навіть якщо таке буде, тобі ні за що платити не доведеться. — У мене не було, і вам не треба. Ось такі ось аргументи. Ми, напевно, з’їдемо з цієї квартири. Більше не можемо слухати маму. Вона зовсім вже зі своїми ревнощами з глузду з’їхала. За весь цей час ми себе спокійно жодного разу не відчували. Ми ніби не можемо дихати в своїй же квартирі. Краще буде з іnотекою жити, ніж з маминою перевіркою з приводу присутності свекрухи вдома або ж справності її посудомийки.