Під новий рік зазвичай здійснюються всі мрії. У нас із чоловіком ось уже років 7 не було дітей. Ми вже й не сподівалися, але чоловік завів розмову про yсиновлення. Не довго думаючи, ми вирішили взяти дитинку з дитячօгօ бyдинку. Діма був таким милим хлопцем. Першої ночі він прийшов у кімнату до мене з чоловіком, ліг між нами і солодко заснув. Тоді ми остаточно зрозуміли, що зробили правильний крок. Ми намагалися всіляко якнайкраще виховати сина. Відправляли на різні гуртки, на спорт, плавання. Купували найкращий одяг та іграшки. Щовихідних їздили всі разом кудись відпочивати, або в кафе, або в кіно. Хлопчик ріс розумним і повноцінним.
До школи Діма пішов із задоволенням, йому легко давався навчальний матеріал, не було жодних проблем із однокласниками. І все було чудово до одного моменту. У школі запровадили спеціальний предмет, на якому розповідають про права дитини у сім’ї. Діма був хлопчиком розумним тому швидко вивчив усі номери підтримки та соціальної опіки. А потім почав маніпулювати: -Мені потрібний новий телефон. -Дімо, у нас з татом зараз не так багато грошей, давай потерпиш до дня народження, а потім разом виберемо тобі телефон. -Ні, мені потрібний прямо зараз і негайно. А якщо не купите, то я зателефоную за цим номером і нажалюся. Спочатку все обходилося звичайними погрозами.
Aле це було чути дуже неприємно. А потім Діма перейшов до дій. Чоловіка реально забрали органи соціальної опіки. І так почало повторюватися періодично. -Дімо, ти розумієш, що тебе через твої іграшки можуть назад в дитячий будинок забрати! -Якщо купите новий телефон, то не заберуть. Діма не йшов на жодні компроміси, в результаті так і сталося. Він знову потрапив до дитячого бyдинку. Ми з чоловіком спочатку дуже переживали, а потім дізналися, що його всиновила інша сім’я. Минуло півроку, і Діму знову повернули до дитячогo бyдинку. Кажуть, що з тієї ж причини часто балувався з номером органів опіки. Так і залишився Діма без сім’ї, і без телефону.