Сашко з Олею одружені понад чотири роки. З дня одруження вони збирали на свою квартиру. Настав день, коли вони почали вибирати собі «гніздо». Вибір йшов між двома варіантами: квартира, на яку у них вистачало коштів, і квартира, на яку їм сподобалася, але на яку їм не вистачало коштів. Дефіцит фі нансів становив одну п’яту частину від наявної суми. Ольга пропонувала взяти kредит, Сашко був категорично проти. — Кредит – це яма. Ми ж повертатимемо не ту су му, яку нам позичили, а набагато більшу. У нас із тобою немає зайвих грошей на виплати за відсотками.
Чоловік не просто відмовлявся від позики, а й пропонував своє вирішення проблеми. – Мама пропонує свою доnомогу. Вона нам rроші, ми їй частку у квартирі. — І навіщо їй ця «частка»? — Запитала Оля. — Проста формальність, — відповів чоловік. — Не будь таким наївним. Це частка важель контролю. Ти ж пам’ятаєш, як вона мене зустріла. Радила тобі кинути мене. А тепер вона хоче добитися свого не миттям, то катанням. Маючи свою частку у мене в квартирі, вона будь-якої миті може заявитися і робити те, що їй заманеться. Робити те, зауваж, що претить мені…
Власність оформили у наступних пропорціях: дві п’яті квартири належить Олі, дві п’ятих – Сашка, одна п’ята – Людмилі, матері Олександра. Днями свекруха заявила: — Я переїжджаю жити до нашої квартири. – Я з’їду з квартири. З нею, на її умовах, не житиму, — сказала Оля чоловікові. — Ну, не подобаєшся ти мамі, і що? Не розмовляй із нею і все. А мені все одно. Сашко прийшов додому, коли Людмила розбирала свої речі, а Оля збирала. Ідучи, Оля сказала: – Я отримаю свою частку від квартири rрошима, візьму кредит та куnлю собі окрему квартиру. — Ти хочеш забрати квартиру? — Запитав Саша — Ні. Лише своє, — кинула, йдучи, через плече, Оля. Свекруха явно зраділа – її взяла. — Викинь її з голови, Сашенька …