Павло працював тренером у дитячій збірній. Він чекав поки всі дітки після тренування переодягнуться, щоб закрити роздягальню. Усі вже пішли, залишався лише Діма. Хлопчик був найкращим гравцем, Павло хотів його перевести до основної команди. — Дім, що з тобою? Ти сьогодні весь розгублений був, і грав не так добре, сказавши Павло хлопцеві, покі тієї одягався. Діма мовчав і намагався застебнути куртку, та в нього нічого не виходило. Тоді Павло сів на лавку та допоміг малюкові застебнути куртку. Павло та Діма вийшли зі спортивного комплексу разом. — Павле Петровичу, я хочу вам дещо сказати. – Протягнув хлопчик. Він уважно подивився на тренера та продовжив.
— Я у понеділок не поїду на змагання. Моя сім’я не має грошей, щоб відправити мене. -Сказав Діма.— Ти правду кажеш? Ти останнім часом дуже див але поводишся. Гаразд, ми щось придумаємо, ти не переживай. — відповів Павло. Він попрощався з хлопчиком та пішов на зупинку. Увечері наступного дня, Павло вирушив до Діми додому, він хотів поговорити з матір’ю хлопчика. Тренер останнім часом став помічати на тілі хлопчика сад на, Сін ці та інші. Двері Павлу відчинив чоловік середніх років. Він виглядав неохайно, було видно, що чоловік вже напідпитку. Павло зайшов у квартиру і попрямував до хлопчика. Діма вчив уроки. Поки Павло та хлопчик спілкувалися, то прийшла мати.
Батько хлопчика кричав на неї, звину вачував, що вона привела додому коханця. Павла це потішило, адже він представився. Він переставши посміхатися, коли Ганна закричала. Павло побіг на кухню, Ганна лежала непритомна на підлозі, а над нею стояв її чоловік. Тренер сkрутивши чоловіка та викликав աвидку, а хлопця забравши до себе. Наступного дня Павло та Діма відвідали Ганну. Жінці було соро мно, що вона стільки років терnіла чоловіка. — Від би ти був моїм татом. -Сказав Діма Павлу. Павло та Ганна подивилися один на одного і зрозуміли, що між ними пробігла ісkра.