Дві паралельні ситуації не давали Ганні жити спокійним сімейним життям. Вона була тоді у nоложенні. Начебто чоловік її любив, що ще треба було їй для повного щастя. Напевно, добрі стосунки з мамою. У дитинстві вона ніколи не звертала на доньку увагу. Аня виросла з бабусею, та її виховала, дала освіту, мати в цю справу навіть не втручалася. Жила своїм життям, щоразу міняла чоловіків, як рукавички. Загалом, вибирала владних, у результаті вона їм швидко набри дла. Вона думала, що працювати не треба, жила за їхній рахунок, ось і набри дала їм. На цей раз мати заявилася до Ганни зранку, дівчина зовсім не чекала на неї. Як, втім, зазвичай.
-Ти Чого прийшла в таку рань? -Обу рилася Аня. — Ну сідай снідай. У цей момент Максим поки що, просто, наречений для Ганни встав і вийшов з-за столу. Ганна подивилася на нього мало не щенячим поглядом, вона не хотіла залишатися наодинці зі своєю рідною матір’ю. -Що я вже не можу прийти до рідної доньки? — спитала мати. -Ти просто так ніколи не приходиш. Що, Женя покинув? Може, вже займешся собою? -Це не твоя справа! Моє особисте життя тебе не стосується. -Різко відповіла їй мати. -Ти до мого будинку прийшла, ти ще будеш мені так відповідати? Це було півбі ди, увечері через відсутність нареченого Ганна вирішила зателефонувати йому.
Але на іншому кінці дроту був зовсім не він. -Алло. — Це була дружина Максима. — Хто тобі давав право брати мій телефон? -було чути на тлі голос Максима. -Максим, чому ця жінка взяла трубку, і чому вона у тебе в домі? -Вона прийшла по речі. — відповів Максим. -Ти взагалі після всього, що вона зробила, з вікна можеш викинути її речі. — Я людина. Нехай збере і піде. Складна ситуація, сама Ганна була ваrітна, Максим давно перестав жити з дружиною, після того, як вона йому зра дила. Дивно, що він не розлу чився з нею раніше, адже дітей у них не було.