Вчора від неї пішов чоловік. Прийшов, мовчки зібрав свої речі і не кажучи ні слова пішов… А сьогодні… Щороку, в день останнього дзвоника Ольга Захарівна викладала на стіл торт і старі шкільні віньєтки. Вона дивилася фотки, коли пролунав дзвінок вхідних дверей. Підійшовши до дверей і подивившись у вічко і ахнула. Величезний букет червоних троянд. Відкрила двері, а там… Сергій Рєпін, тримає букет і посміхається на весь рот… Олена Балакірєва, гордість школи, розумниця і відмінниця… Ігор… Юра… Інна… Весь її останній клас. Вони разом покинули школу. Діти увійшли в доросле життя, а Ольга Захарівна вийшла на nенсію. Учні не забули її, прийшли до неї. З букетом, з цукерками, з подарунком.
Виявляється, на вулиці чудовий день, а вона сама дуже щаслива. Звісно, до неї і до цього регулярно приходили випускники і вони всі були дуже важливі для неї. Але ці. Самий пустотливий клас під її класним керівництвом. Той же Сергій Рєпін-головний хуліган школи… Після відходу учнів, і Ользі Захарівні здалося, що світ розцвів. Навіть відхід чоловіка став не настільки похмурим. Можливо, вони втомилися один від одного, однак адже був час, і вони були щасливі, прожили відмінне життя. І з нею все гаразд. Є житло, є кого покликати, трапиться що, є з ким посидіти почаївнічать. Коли Ольга Захарівна готувалася до сну, несподівано ожив смартфон. Дзвонив син. Вона натиснула «з’єднати». — Мам, Привіт. Не спиш? — Здрастуй, синку. Щось сталося?
— У серці Ольги Захарівни підкралося занепокоєння. — Мам, у мене для тебе радісна новина. — Яка новина? Ви в гості приїжджаєте? — Радісно уточнила Ольга Захарівна. — Ні, мам. Поки що ні. Мам, ти будеш бабусею… Ольга Захарівна сторопіла. Завершення бесіди з сином розбурхало її свідомість і радісні думки так і носилися в голові. У неї народиться онук! Або онучка! Її пам’ятають і відвідують учні! Що ще потрібно людині для щастя? І абсолютно байдуже те, що сталося до цього. А важливий лише сьогоднішній день, який зробив її найщасливішою жінкою в світі.