З Риммою Павлівною, свекрухою, у нас не завжди ладнаються стосунки. Їй важко прийняти, що я не проводжу години на кухні, готуючи вишукані страви для чоловіка. Я маю іншу думку: навіщо стояти біля плити, якщо є супермаркети, доставка з ресторанів чи заморожені напівфабрикати? Чесно кажучи, я ніколи не мріяла бути ідеальною господаркою. У мене успішний бізнес – я працюю майстром манікюру та нарощування вій. Клієнтів так багато, що часом ледве вдається викроїти час на сон. Ми з чоловіком, Ігорем, виплачуємо кредит за машину, тому обоє працюємо без перепочинку, щоб вчасно погашати борг. Кулінарія – це моє. Звичайно, їсти потрібно, але я волію не ускладнювати життя.
Зазвичай купую готові салати, котлети чи напівфабрикати. Іноді замовляємо доставку. Ігор ставиться до цього спокійно, розуміє, що я не маю часу. Більше того, він сам часто готує. Але свекруха не може змиритися з тим, що я не відповідаю її уявленням про дружину. На сімейних зустрічах вона відкриває кулінарні блоги, демонструє рецепти і уїдливо зауважує: – Це точно не для тебе. Адже ти навіть яєчню посмажити вранці лінуєшся. – Скажи, ти бодай картоплю чистити вмієш? – Ох, Боже мій, як же мені «пощастило» з невісткою! Дивися, Ігорю, скоро тебе вітром здуватиме – так схуднув! Коли ми познайомилися з Ігорем, я одразу попередила, що не люблю готувати.
Він лише посміхнувся і сказав, що впорається сам. І справді, Ігор іноді влаштовує романтичні вечері, що мене дуже радує. Але свекруха залишається непохитною. Якось на сімейній зустрічі, де зібралися всі родичі, свекруха знову розпочала свою улюблену тему. – Ой, Ігоре, який ти в мене молодець! Працюєш, машину купив, ще й сам собі готуєш. Де тільки стільки терпіння набрався? За столом повисла тиша, всі дивилися на мене. Ігор спокійно відповів: – Мамо, тобі ж відомо, що я люблю готувати. – Ну, дякувати Богу, – зітхнула вона. – Тому що не кожен чоловік таке витримає. От у нас Артем, – вона кивнула на чоловіка сестри Ігоря, – без супа, чи борща від Ксюші навіть за стіл на сяде.
Сестра підтримала: – Так, Артем іноді сам пироги замовляє, якщо я не встигаю. Каже: «Щось смачненьке, щоб душу зігріло». Правда ж, Артеме? Я мовчала, відчуваючи на собі погляди. Свекруха не втрималася і додала: – Знаєте, Ігор нещодавно мені розповідав, як лазанью приготував. Справжню, як в Італії! Молодець, синку. А ти, Олю, записуй рецепти – знадобиться. Я посміхнулася, не приховуючи іронії, і відповіла: – Риммо Павлівно, навіщо мені рецепти? Ігор у мене справжній кулінарний талант. А я краще візьму пару додаткових клієнтів, аніж витрачу три години на лазанью. Щоб не зіпсувати вечір, Ігор перевів розмову на іншу тему. Але я все одно відчувала себе чужою серед родичів. Можливо, коли у нас з’явиться дитина, свекруха перейде на неї, а не на мої кулінарні навички. А ви готуєте самі чи волієте замовляти їжу?