У мене багато братів і сестер, я старша дитина в сім’ї. Відповідно, саме мене вважали нянею молодших братів та сестер. Разом нас п’ятеро, мешкали ми в селі. Дитинства майже не було. Коли я трохи підріс, від мене зажадали терміново подорослішати, щоби допомагати виховувати інших дітей. Мене не пускали гуляти із друзями, я просив батьків записати мене на футбол, але вони мені відмовили. Казали, що немає грошей і я не маю часу на гурток. Нікому до мене не було справи. Після того як я допомагав батькам по господарству, я йшов доглядати братів і сестер, крім того, від мене вимагалося ще й добре вчитися в школі.
Я з нетерпінням чекав, коли закінчу школу і зможу вступити до університету. Батьки були проти мого вступу, казали, що не буде кому доглядати дітей. Я сказав, що мій молодший брат може все робити і поїхав навчатися. Мене назвали невдячним еrоїстом тощо. Але я вважаю, що маю право на здобуття освіти. Згодом батьки змирилися з тим, що я навчаюсь. Після закінчення університету я знайшов роботу і мою першу зарплату батьки поділили до того, як я її отримав. Вони написали мені цілий список, що я маю купити. Я відмовився виконувати їхні забаганки, зняв собі окреме житло і поїхав від них. Грошей не вистачало.
Іноді я навіть лягав спати голодним, але потім мої справи пішли вгору. Я познайомився із гарною дівчиною, ми почали зустрічатися. Згодом я запропонував Марії одружитися, у нас народилася дитина. Щоб налагодити стосунки моїх рідних із Марією та дочкою, я вирішив приїхати до них на Різдво. Я вважав, що у такий святковий час забуваються всі негаразди. Купили гостинців та подарунків для всіх, проте ледве я переступив поріг, як на мене посипалися обра зи та зви нувачення. Складалося враження, що щороку моїм рідним стають дедалі rіршими. Ми залишили подарунки та поїхали додому. Добре, що маю нову сім’ю: це моя дружина і дочка.