Віка наро дила свою другу дитину шість років тому, коли їй було 35. Вона дуже хотіла другу дитину, незважаючи на тринадцятирічну різницю у віці між двома дітьми. Дізнавшись про її ваrітність, чоловік Ваня різко заперечив, сказавши: – У чому nроблема припинити ваrітність? Як на мене, нам і одного достатньо. Дружина обурилася, заnлакала, благала його пояснити, чому він не хоче другого, але потім твердо сказала: – Я народ жуватиму, і ми з сином поїдемо, якщо ти не погодишся. Ваня, чомусь не став заперечувати і прийняв це. Поки ваrітність Вероніки протікала важко, чоловік nродовжував засиджуватися допізна, вдаючи, що перебуває на роботі. Віці було тривожно і страաно, але вона казала сама собі, що чоловік справді затримується на роботі, але кохає її.
Коли наро дилася Маша, чоловік дзвонив, заходив до палати і навіть схлипував від щастя. Потім почалося звичайне життя. Віка доглядала новонарод женого, старша дитина ходила до школи, а чоловік періодично затримувався на роботі. Через тиждень після виписки вона мила посуд на кухні, коли краєм ока помітила, що на телефон чоловіка надійшло повідомлення, а там. “Дорогий, я не можу дочекатися, щоб обійняти тебе, я сумую і люблю тебе, твоя Оля!” Віка вирішила набрати номер, поки чоловік був у душі, вона почула жіночий, милий голос: – Дорогий? Я не чекала від тебе дзвінка. – Це не дорогий, а його дружина. – зовсім спокійним голосом промовила Віка. – Ну, ти це, Віка. Я знаю, що ти щойно наро дила другу дитину, але ми з Ванею все одно будемо разом, тож я зовсім не проти ні тебе, ні дітей. Віка мало не зомліла, в жаху і люті завмерла на місці. Вона нарешті зрозуміла, чому чоловік не хотів заводити другу дитину, оскільки в нього вже давно був позашлюбний зв’язок з іншою жінкою.
Коли чоловік вийшов із душу, він спробував обійняти дружину, але вона дала йому відсіч, спокійно сказавши: – Я тільки-но сказала твоїй Олечці, що роз лучаюся з тобою, бо не хочу більше з тобою жити. Вираз обличчя Вані змінився: – Яка Олечка, що ти задумала? Я тобі чесно говорю, що в мене нікого немає і ніколи не було, я люблю вас, мою родину. Віка довірилася чоловікові, який палко заперечував, навіть схлипував і кричав. Спочатку все здавалося нормальним, але незабаром він почав пропадати. Коли дочці було шість місяців, відбулася велика суперечка, і він навіть підняв руку на свою дружину і сказав, що обожнює Олю і йде до неї. Ідучи, він грюкнув дверима, але за тиждень повернувся з величезним букетом квітів і навіть став на коліна, щоб попросити у неї вибачення. Звичайно, Віка знову вибачила його. Після невеликої перерви все повернулося на круги своя – його відлучки, дзвінки Олі, її смс. Зради тривали. Віка не втрималася та подала на роз лучення. Тепер їй стало легше жити.