Тома вже рік, як коханка Макса. Її мучать різні почуття. З одного боку, безнадійність – Макс ніколи не покине дружину та дітей, з іншого боку сором – хоч і шапково, але Тома знайома з Ніною, дружиною Макса. Але ні те, ні інше почуття не може подолати ту пристрасть, яка кидає жінку в обійми Макса. Зустрічаються вони, звичайно, у Томи. Причому Ніна поінформована про ці зустрічі. – І чому твоя дружина відпускає тебе до мене? – спитала Тома одного разу у Макса. – Вона знає, що ти моя колега, впевнена, що ти живеш із коханим чоловіком і у вас міцна родина. А твій чоловік, Сашко, мій друг. – Боже, яка ж я гадина! А раптом Ніна дізнається? – Не впізнає…
Якось Тома вже збиралася спати, коли до неї у двері подзвонили. Прийшла Ніна. – Сашко вдома? – Він у відрядженні. Щось трапилося? – Макс загуляв. Мені потрібна ваша з Сашком допомога. – Чому ви вирішили, що він загуляв? – стривожилась Тома. – Він уже тиждень приходить пізно. Каже, що допомагає з ремонтом другові. Але пахне від нього не клеєм та фарбами, а духами. Потім я виявила у нього на одязі довге чорне волосся (“Слава Богу, я блондинка”, подумала Тома), а сьогодні подруга сказала, що бачила його цілується з якоюсь брюнеткою в машині.
– Справи-и-и! – Протягла Тома, заводячися не на жарт. – Томе, я знаю, ви чудова людина, ви любите і кохані чоловіком, поговоріть з Максом, будь ласка. І Сашу попросіть на нього вплинути. Наступного ранку Тома, зібравши всі речі Макса, які були в неї, склала їх у пакет і принесла на працю. Радісна усмішка застигла на обличчі Макса, коли Тома всунула йому пакет і сказав: – Щоб я тебе більше не бачила! А свої речі віднеси своїй брюнетці! – Який брюнетці? Але Тома вже не слухала. Вона пішла до відділу кадрів і написала заяву про звільнення. Те, що не змогла зробити совість, зробили ревнощі! А чи була брюнетка?