Протягом двох десятиліть я працювала прибиральницею у великих і престижних компаніях, поєднуючи кілька робіт, щоб хоч якось утримувати сім’ю. Я заміжня 26 років, у нас троє дітей. Моє життя різко перекинулося з ніг на голову, коли здоров’я чоловіка погіршилося через його пристрасть до випивки, і в результаті він виявився прикутим до ліжка.
Якось, у день зарплати, навантажена продуктами, щоб прогодувати сім’ю, я зустріла біля під’їзду внучку Сонечку і обурену дочку, яка нетерпляче передавала мені свою доньку. У будинку панував безлад: після довгого робочого дня на мене чекали прибирання і приготування. У процесі всього цього син грубо зажадав вечерю, вкотре наголошуючи на невдячності до моїх зусиль.
До вечора, не відпочивши, я вирушила на третю роботу, а старша дочка, також обтяжена своїми проблемами, прийшла посидіти з Сонечкою. Минали роки, а ситуація залишалася незмінною. Мої дорослі діти, залежні та непродуктивні, продовжували жити за рахунок моїх жертв. Син – безробітний, середня дочка – що уникає постійної зайнятості, старша – що бореться з власними соціальними та особистими проблемами. Світлою плямою в моєму житті досі залишається одна лише онука Сонечка , чия любов і невинність дають проблиск надії серед безперервних труднощів.