Після смерті чоловіка Софія різко змінилася. Вона практично не виходила з дому, замкнулась у собі. Часто Софія розмовляла сама із собою. Доньку це сильно налякало, вона намагалася допомогти матері та звернулася до психолога. Психолог сказав, що у старій квартирі все нагадує про чоловіка, тож краще змінити місце проживання. Так донька і зробила: продала стару мамину квартиру, купила їй нову, світлу та простору.
Зробила гарний ремонт, купила купу квітів у горщиках, як мама любить. Софії ставало краще, вона почала частіше виходити на вулицю, навіть у магазин сама ходить. Тільки тепер у неї почався старечий маразм. Софія часто розмовляє зі своїми сусідками та розповідає їм небилиці про своє життя, а ті їй вірять. Софія розповідає стареньким, що її чоловік був бандитом. Що до них часто приходили якісь люди у чорному одязі, вимагали гроші, а чоловік серед них був ватажком. Старенькі слухали її і дивувалися. – Мамо, навіщо ти такі речі говориш про батька?
Він був професором в університеті, які ще бандити? – А я справді таке сказала? Не пам’ятаю А потім Софія почала наговорювати на свою дочку. Мовляв, забирає вона у бабусі останні гроші. Навіть коли їй погано, вона спеціально швидку не викликає, бо потім доведеться за лікарню платити, а донька проти. На їжу грошей теж не вистачає, доводиться рідкі супи ковтати. Після таких подробиць сусідки почали підгодовувати Софію, а на доньку косо дивитись і шепотіти за спиною. – Мамо, ти щось сусідкам про мене наговорила? Чому вони так вороже ставляться до мене? – Сама не розумію, дивні вони якісь.