У 35 років я, живучи без власного будинку, машини та заощаджень, заробляю лише на їжу та оренду. У наш час чоловіки шукають жінок з власним житлом, але без належної освіти – завдяки відмові моїх батьків фінансувати його – я застрягла на низькооплачуваній роботі та не можу дозволити собі купити житло.
Колись я сподівалася успадкувати бабусину квартиру, але батьки вмовили її залишити її їм. Вони продали її, щоб купити собі будинок, а мене лишили ні з чим. Тепер вони чекають від мене дитини, ніби я можу дозволити собі ростити її сама. Моя мати пропонує завести дитину, щоб не бути самотньою у старості, але як я можу це зробити, не маючи фінансової стабільності?
Коли я заговорила з ними про квартиру, вони назвали мене невдячною, не розуміючи, що відібрали у мене останній шанс на щастя та стабільність. Їхні дії розлютили мене і розчарували. Я мрію про шлюб та сім’ю, але кому потрібна людина у моїй ситуації? Егоїзм моїх батьків ніби знищив усі мої шанси на щастя, а тепер вони вимагають у мене неможливого.