Мені 66 років, і нещодавно я оформила заповіт у нотаріуса. У мене двоє синів, але я вирішила не поділяти майно порівну. Я вважала, що мій старший син і його дружина не заслужили своєї частки. Моєму старшому тридцять вісім років, у нього діти шкільного віку, а молодшому – тридцять, одна дитина ходить до дитячого садка, а друга на підході. Обидва сини одружені, працюють, виплачують іпотеку. З Танею, дружиною молодшого сина, ми відразу порозумілися.
А ось з Росьою, дружиною мого старшого сина, ми так і не порозумілися. Незважаючи на мої спроби налагодити контакт – готувати для них, обговорювати серіали, навіть подарувати Росі гарну сукню, від якої вона відмовилася, я зустрічала зневагу. Недовіра Росі поширювалася і на турботу про дітей, вона боялася, що я якось нашкоджу їм. Через це у мене зіпсувалися стосунки зі старшим сином та онуками, які віддають перевагу іншій бабусі.
Таня ж, навпаки, добра та уважна, завжди виявляє участь і турботу. Я обожнюю свого онука і з нетерпінням чекаю ще одного, для якого вже купила діамантові сережки – на сім’ю старшого сина я не зважилася б через відносини Росі. Я вирішила, що сім’я мого молодшого сина наслідуватиме мене, залишивши старшого осторонь як наслідок поведінки його дружини. Це рішення відображає те, як складаються мої стосунки з ними, тож я ні про що не шкодую.