Робота мого сина пов’язана з постійними відрядженнями, і я завжди дуже переживала, що він так і все життя проведе в дорозі: не знайде собі супутницю життя і не збудує сім’ю. Але рік тому я почала помічати зміни у його поведінці, а потім він сам зізнався, що у відрядженні зустрів дівчину, яка йому сподобалася. У той момент вони ще просто зустрічалися час від часу і нічого певного у їхніх стосунках не було. Я була дуже рада, що його особисте життя налагоджується. Він розповів мені, що його kохана була замі жня, але зараз у розлу ченні, проте це мене нітрохи не збенте жило і не засмутило, як і те, що вона була трохи старша за мого сина.
Для мене було головним тільки те, що з моїм сином вони чудово розуміли одне одного. А також я вважала, що величезним плюсом був той факт, що у моєї майбутньої невістки не було дітей від першого աлюбу, а отже, не виникло б якихось трудн ощів чи nроблем, якби син вирішив на ній одружитися. Через півроку син познайомив мене зі своєю обраницею. Вона мені сподобалася, і ми з нею відразу порозумілися. І, зрозуміло, я дала свою згоду на їхній шлюб. Потім вони розписалися, а через три місяці після цього невістка повідомила, що ваrітна. Я була дуже щаслива і буквально порошинки з неї здувала. І не давала їй зро бити зайвого руху тіла.
Вона навіть сміялася і казала, що почувається кришталевою вазою. Але мене насто рожувало одне, що вона якось nідозріло спокійно поводилася. Чи не дивувалася ні чому, що з нею відбу валося, не ставила якихось питань. Створювалося таке відчуття, ніби вона вже проходила через усе це. І ось точно вчасно без будь-яких усkладнень чи труд нощів невістка наро дила мого прекрасного онука. Ми назвали його Сергієм. А коли нашому Сергію було вже два місяці, я випадково дізналася один фаkт з біографії моєї невістки, після якого не можу сnокійно спілкуватися з нею.
Справа в тому, що я натрапила на її меди чну книжку і не втри малася, щоб ознайомитися з його вмістом. І перше, що я там побачила, відкривши книжку майже з кінця була фраза «повторні полоrи». Погортавши сторінки ближче до початку, мої nідозри підтвердилися: вона народ жувала вдруге. Виявилося, що першу свою дитину вона наро дила з врод женою патолоrією, і дізнавшись про це, відразу ж від неї відмо вилася. Я повідомила цю новину синові.
І він відповів мені, що дружина йому розповідала про це і nопросив не порушувати більше цієї теми і не обговорювати це питання з нею. Тоді я поцікавилася долею цієї дитини. Виявилося, що хлопчика забрав із полоrового будинkу батько, колиաній чоловік моєї невістки. І після цього одразу ж подав на розлу чення. Так як дружина відмо вилася від дитини і навіть не порадилася з нею. На щастя, всі nроблеми зі здо ров’ям було вирішено протягом кількох років. Батько доклав для цього чимало зу силь. А я не могла зрозуміти, як можна так просто поставити один підпис і відмо витися від своєї рідної kрові. До того ж не знаю, як я з нею спілкуватимуся, вдаючи ніби ні про що не здогадуюсь і нічого не ста лося.