Ми з моєю сестрою Лідою, якій зараз 63 роки, рідко бачилися останні 15 років через її безперервну роботу в Іспанії. На свій день народження я запросила її у гості, розраховуючи на скромні сімейні посиденьки. Приїхавши, Ліда подарувала мені 500 гривень – сума, яка мене сильно вразила, особливо з огляду на її фінансові можливості, пов’язані із роботою за кордоном. Чекаючи отримати хоча б 5000 гривень на покупку нового бойлера, я була сильно розчарована, виявивши, що в конверті було не більше 500 гривень.
Невідповідність між її подарунком та витратами на урочистості, які обійшлися мені майже у 5 тисяч, лише посилила моє розчарування. Коли я прямо попросив її позичити 5000 гривень на бойлер, Ліда… різко відмовилася, пославшись на те, що має власні цілі з накопичення грошей на квартиру, і заявила про відсутність зайвих коштів.
Така відмова підтвердила мою думку про неї як про скупердяйку, враховуючи, що за роки життя в Іспанії вона не надавала мені жодної суттєвої підтримки. Цей інцидент знизив мою зацікавленість у збереженні наших стосунків, оскільки здавалося, що вона не цінує ні мене, ні мою сім’ю. Незважаючи на те, що ми були рідними людьми, її дії – або їхня відсутність – змусили мене відчути себе недооціненою та відкинутою.