Коли тато запропонував усій нашій родині вирушити на гірськолижний курорт, я була в захваті. Мене, мого чоловіка Олексія, а також мого брата Ігоря з його дружиною Ольгою – ця пропозиція заінтригувала. Однак була одна проблема: Олексій ніколи не стояв на лижах. “Не хвилюйся, ми всі разом тебе навчимо,” – з усмішкою заспокоїла я його, бачачи його знервований погляд. Як тільки ми приїхали на курорт, повітря наповнилося веселим сміхом і очікуванням пригод. Але все змінилося, коли ми піднялися на гору.
Тато і я почали пояснювати Олексію основи катання, але він дивився на нас із явним роздратуванням. “Ти просто відштовхуєшся і ковзаєш, це не так вже й складно,” – наставляв його тато. Олексій, намагаючись наслідувати наші поради, кілька разів падав. З кожною хвилиною він ставав все більш злим і поглинав у фрустрацію. “Я ж казав, що в мене нічого не вийде!” – Вибухнув він, коли вкотре впав. “Ти просто не стараєшся!” – заперечив тато, а я почала відчувати, як напруга між ними стрімко зростає. Повернувшись до нашого готелю після цього невдалого дня, я гостро відчувала, як між мною та Олексієм витають невдоволення та образа. Ми лягли спати, не обмінявшись жодним словом. Наступного дня, снідаючи разом, я вирішила заговорити про це:
“Олексій, мені здається, ми вчора перегнули ціпок. Ми не повинні були так на тебе тиснути.” Він зітхнув, глянув на мене стомлено. “Я просто почуваюся не у своїй тарілці тут. І твій батько… він такий наполегливий.” “Тато просто хотів допомогти, як і я. Але, можливо, ми дійсно перестаралися,” – визнала я нашу помилку. Цей інцидент змусив мене замислитись про наш шлюб. Чи були це просто розбіжності на порожньому місці, чи це була ознака глибших проблем у наших відносинах? Ми обидва були вперті й горді, але кохали одне одного. Ми мали багато чого подолати, щоб навчитися розуміти і підтримувати один одного – як на гірськолижних спусках, так і в житті.