Під час візитів до наших друзів я часто порівнюю свою дружину з Оксаною – дружиною мого друга, яка, здається, легко справляється з господарством. У Оксани завжди чистий будинок та свіжоприготовлена їжа. Вона навіть пече пироги до свят і готує спеціальні страви для свекрухи, що дотримується посту, при цьому піклуючись про двох своїх дітей. Моя дружина, навпаки, покладається на готові страви та напівфабрикати.
Я жодного разу не бачив, щоб вона щось пекла, і, незважаючи на її заяви про зайнятість, після рідкісних прибирань наш будинок дуже швидко знову стає захаращеним. Єдиною кімнатною рослиною у нас є кактус, який, здається, теж виживає за мінімального догляду. Коли я роблю Оксані компліменти щодо її кулінарії чи підготовки до свят, моя дружина ображається.
Щоразу Оксана намагається дати моїй дружині поради щодо підтримання порядку та затишку, але, схоже, це нічого не змінює. Найстрашніше те, що наші дочки стали переймати мамину відсутність інтересу до домашнього господарства. Моя мати часто коментує наш безлад у домі під час своїх візитів. Розчарований, я одного разу не витримав і спитав тещу: чому вона не навчила свою дочку бути схожою на неї? Адже її будинок завжди бездоганний. -Не можна навчити того, хто не хоче вчитися. У невмілого руки не болять – була лаконічна відповідь тещі.