Я купила двокімнатну квартиру, плануючи весілля та дітей, і отримала чудову угоду через свого доброзичливого менеджера, чиї друзі займалися продажем. Квартира була простора і знаходилася в хорошому районі. Якось біля свого будинку я часто бачила сумну дівчинку Інну та поділилася з нею своїм сендвічем.
Ми потоваришували, і одного разу вона розповіла мені про своє непросте життя в сім’ї. Її прийомна сім’я погано ставилася до неї, а батько не захищав її. Тим часом я зустріла Семена, рішучого і дбайливого чоловіка, і ми побралися. Через наші стосунки я рідко бувала вдома і втратила зв’язок з Інною. Ми з Павлом тим часом планували велику родину. Якось зимової ночі я виявила Інну, яка тремтіла біля моїх дверей. Я дозволила їй залишитися, запропонувавши їжу та теплу ванну.
Її присутність висвітлила нашу оселю, і я зрозуміла, що діти – це недостатня частина мого життя. Я поділилася історією Інни із Семеном. Він одразу ж запропонував удочерити її. Ми юридично стали її опікунами. Незабаром після цього я народила сина, а наша Інна дуже любить допомагати нам з ним. Це рішення принесло у наше життя величезну радість.