У ностальгійному настрої я згадував свою юність у 70-ті та 80-ті роки, згадуючи, наскільки життя тоді відрізнялося від нинішнього. Я згадав, як холодного зимового дня чекав побачення в парку. Без мобільних телефонів і повсюдного використання стаціонарних ліній я не міг просто зателефонувати або відправити смс, щоб дізнатися, де вона. Залишався варіант з телефонами, але, на щастя, вона з’явилася раніше, ніж я вдався до цього методу. Коли вона з’явилася, я жартома запитав, чому вона затрималася. Вона не могла робити манікюр шелаком, адже це був 1977 рік. У ті часи манікюр був справою “зроби сам”, а модні зачіски вимагали попереднього запису до перукарні.
Сучасні косметичні процедури, такі як шугарінг чи спа, були нечувані. Дівчата часто використовували саморобні засоби для укладання волосся. Здавалося, що ці дні були лише вчора. Усі вміли шити, бо модний одяг був дефіцитом. Навіть хлопці вміли шити. Щастя знаходили у простоті, наприклад, у розкоші на той час – автомобілі “Жигулі”. Ми цінували такі речі, як вінілові платівки. Я пам’ятаю, як дзвонив другу, щоб обговорити музику, і жартома докоряв йому за згадку Інтернету та сучасних виконавців, яких за радянських часів не існувало.
Музикою ділилися та насолоджувалися спільно, а телевізійні артисти дотримувалися суворого дрес-коду. Життя було більше пов’язане з безпосереднім, особистим спілкуванням. Ми читали фізичні книги та газети, з нетерпінням чекаючи на нові випуски. Соціальних мереж не було; натомість ми насолоджувалися довгими розмовами і збиралися з друзями та сім’єю на такі свята, як Новий рік! Розмірковуючи про ці часи, я дивувався, як багато змінилося. Простота та безпосередність тієї епохи, позбавлена сьогоднішніх технологій, здавалася іншим світом, але це була наша реальність. А зараз реальність інша!