Після нашого з чоловіком розлучення, коли нашій дочці був лише рік, я провела наступні два роки у декретній відпустці, перебуваючи на повному забезпеченні своїх батьків. Розуміючи, що батьки не можуть бути поруч вічно, я зрештою повернулася на роботу і записала дочку до дитячого садка. Вона була не просто слухняною дитиною, але виключно розумною, тому дуже швидко зблизилася як з дітьми, так і з дорослими.
Якось, забравши її з дитячого садка, ми зайшли до продуктового магазину. За хорошу поведінку ми часто купували їй корисні ласощі – овочі та фрукти. Того дня ми стали свідками сцени у відділі солодощів: 6-річна дівчинка закотила істерику через те, що її мама не могла дозволити собі великий батончик. У відповідь на це моя дочка Юлія підійшла до дівчинки і вправно вдавала, що я – незнайомка , яка відбирає неслухняних дітей, і привела себе як приклад.
Історія моєї доньки була настільки переконливою, що та дівчинка одразу ж заспокоїлася, припинила істерику і вчепилася в мамину руку. Після цього Юлія підійшла до мене, вибачилася за свою вигадану історію та ласкаво заявила, що я – найкраща мама на світі. Цей випадок показав, наскільки кмітливою та винахідливою була моя донька, якій на той момент було лише 4 роки…