Аліна познайомилася з Віктором, коли їй було 28, а йому – 32. На той момент дівчина тільки-но розплатилася з кредитами та боргами. У неї тепер була квартира, машина та постійна робота. Віктор, у свою чергу, теж мав роботу, будинок і машину. Друзі заздрили їх, здавалося б, ідеальним стосункам, тим більше, що Віктор був фінансово стабільний, і у подружжя була можливість купити більш простору квартиру у разі продажу свого майна. Після весілля подружжя переїхало до квартири Аліни, бо так було зручніше добиратися на роботу. Проте з народженням дитини виникла потреба у більш просторій житлоплощі. Аліна почала вивчати можливість продажу обох квартир, щоби придбати більш простору. Вона знайшла потрібну трішку, але незабаром виявила, що Віктор не хоче продавати свою квартиру. Виявилося, що квартира дісталася йому не за власний кошт, а як колективний подарунок від родичів.
Мати Віктора, яка все ще була прописана у його квартирі, теж була проти її продажу. Вона побоювалася, що у разі розлучення Аліна може претендувати на більшу частину виручених від продажу грошей. Віктор запропонував Аліні продати їй свою квартиру, а він продасть машину і тоді вони зможуть взяти іпотеку на нове житло. Проте Аліна визнала цю пропозицію несправедливою, оскільки в цьому випадку вона втрачала б свою квартиру, а Віктор залишався б при своєму, хай і без машини.
Крім того, у такому разі у них залишалася б тільки одна машина і не вистачило б коштів на ремонт та нові меблі. За кілька місяців Аліна натрапила на оголошення про продаж просторої квартири за доступною ціною. Знову зайшла розмова про переїзд, але Віктор знову відмовився продавати квартиру, запропонувавши тільки машину. Розчарована Аліна запропонувала продати свою машину, а ідею переїхати до квартири Віктора відкинула. Сварка загострилася, Віктор наполягав на тому, що не може вчинити проти волі матері, оскільки вона, як і раніше, є законною власницею його квартири. Конфлікт зайшов у глухий кут. Поки що вони лишилися жити в тісній двійці Аліни.