Марія і Петро, подружжя, що прожило у шлюбі 15 років, завжди мріяло мати трьох дітей. Їхні бажання збулися з народженням сина Василя, а потім дочок Наденьки та Віри. Діти були добре виховані, чудово навчалися, допомагали по дому та в саду. Василь у дванадцять років умів рубати дрова та копати грядки, а дівчатка вправно доїли козу та годували курей. Хоча Марія та Петро любили всіх своїх дітей однаково, бували моменти, коли Василю казали, що його куртка залишиться ще на рік, а дівчаткам потрібен новий одяг. Василь, котрий палко любив своїх сестер, ніколи не скаржився. Коли хлопець закінчив школу, батьки, не маючи можливості надати фінансову підтримку, порадили йому обрати свій шлях для подальшого навчання. Вася переїхав до столиці, вступив до політехнічного інституту та отримав диплом, працюючи на півставки. Батьки не могли надсилати йому гроші, тому що їм доводилося фінансувати освіту його сестер, одна з яких стала бухгалтером, а інша – товарознавцем.
Зрештою, Василь влаштувався на постійну роботу, одружився, купив квартиру та завів дитину, зрідка відвідуючи батьків зі своєю прекрасною дочкою. Сестри теж вийшли заміж: у Наді народилися два хлопчики, а у Віри – дочка та син. Коли їхній батько, Петро, помер, Марія залишилася сама. Будинок вимагав ремонту, а її здоров’я стрімко погіршувалося. Діти вирішили продати будинок та перевезти Марію до міста. Будинок продали швидко, і гроші розділилися порівну між усіма. Однак вирішення питання про те, де мешкатиме Марія, стало предметом розбіжностей. Бабуся хотіла залишитися в рідному селі, але її дочки вважали, що Василь, який живе у столиці у більш просторій квартирі, має взяти її до себе. Дружина Василя, Соня, погодилася. Марія добре влаштувалася у родині Василя, спілкувалася з онукою та допомагала Соні на кухні. Вона також завела нових друзів та із задоволенням гуляла у парку.
Однак невдовзі виникли проблеми, коли до них часто приїжджали Надя і Віра, які привозили своїх дітей під приводом зустрічі з Марією. Під час візитів вони займали кімнату дочки Василя, створюючи незручності. З Марією вони практично не спілкувалися, зосередившись на огляді столичних пам’яток та покупок. За два місяці Віра знову приїхала з дітьми. Цього разу Соня не віддала кімнату дочки, запропонувавши Вірі та її дітям залишитись у кімнаті Марії. Віра була незадоволена і поскаржилася родичам на такий розклад. Всі вони дорікали Василю за те, що він не прийняв сестру привітніше. Під час від’їзду Віри Василь дав усім зрозуміти, що якщо сестри захочуть ще раз приїхати до столиці, він зніме для них готель. Після візиту Віри сім’я розпускала плітки про те, що Василь і Соня не виявляють більше гостинності. Надя найбільше висловлювала розчарування, адже сподівалася відправити синів навчатися до столиці, і щоб вони жили з Василем.