Світлана зіткнулася з непростим вибором. Її молодша сестра Таня вступила до університету в їхньому місті і попросила пожити у Свєти та її чоловіка Дмитра, доки не знайде собі житло. З одного боку, Світлана була рада допомогти сестрі, але з іншого – вона побоювалася, що це може порушити спокій їхнього сімейного життя. “Світлано, будь ласка, мені ніде жити. Я шукатиму собі квартиру, але мені потрібен час,” – благала Таня, коли вони зустрілися в кафе. “Я розумію, Таня, але у нас із Дімою не так багато місця. І у нас свій розпорядок,” – із сумнівом відповідала Світлана.
У результаті Світлана вирішила обговорити це питання з чоловіком. Увечері, сидячи на кухні, вона порушила цю тему. “Діма, Таня проситься пожити у нас. Вона шукає житло, але їй потрібен час,” – почала Світлана. Дмитро насупився. “Світлано, ти ж розумієш, що це може затягнутися. Нам буде незручно з третьою людиною у цій маленькій квартирі”, – відповів він. “Я знаю, але вона моя сестра. Я не можу її покинути,” – сказала Свєта, відчуваючи, що її серце розривається між бажанням допомогти сестрі та зберегти сімейний спокій. Після довгих роздумів та обговорень Свєта та Дмитро вирішили запропонувати Тані тимчасове рішення.
Вони погодилися прийняти її на два місяці, але з умовою, що Таня активно шукатиме собі житло. “Таня, ти можеш залишитися у нас, але тільки на пару місяців. Ми хочемо тобі допомогти, але тобі потрібно буде шукати квартиру”, – сказала Світлана, коли вони зустрілися знову. Таня була безмежно вдячна. “Дякую, Світлано, дякую, Дімо. Я обіцяю, що знайду квартиру якнайшвидше,” – з полегшенням відповіла вона. Цей компроміс допоміг Свєті та Дмитру зберегти свій простір і водночас підтримати Таню у скрутний момент. Цей досвід навчив їх цінності сімейної підтримки та важливості встановлення кордонів навіть із близькими людьми.