Сергій почував себе пригніченим. Його теща, Тетяна, втручалася у кожен аспект їхнього спільного життя з дружиною, Ганною. Не було такого питання, в якому Ганна не радилася б з мамою – чи то вибір фіранок чи планування відпустки. “Ганно, ти справді вважаєш, що нам потрібно питати думку твоєї мами про нашу відпустку?” – Обережно запитав Сергій якось увечері. Ганна глянула на нього, здивована. “Звичайно, мама завжди знає краще. Вона ж хоче для нас тільки хорошого.” Сергій відчув роздратування.
“Але це наше з тобою життя, Ганно. Нам потрібно самим приймати рішення.” Перш ніж вони встигли продовжити розмову, пролунав дзвінок у двері. Тетяна увійшла з усмішкою. “Здрастуйте, Сергію! Я принесла вам нові рецепти для вечері. Ви ж знаєте, як важливо харчуватися правильно,” – весело заявила вона, простягаючи йому папку з рецептами. Сергій зітхнув. “Дякую, тітко Тетяно, але ми з Ганною вже спланували вечерю.” Тетяна насупилась. “Але ж я хочу допомогти. Я ж твоя теща.” Сергій відчув, як напруга сягає межі.
“Тітко Тетяно, ви чудова людина, але я б хотів, щоб ми з Ганною приймали рішення самі. Ваша думка цінна, але іноді нам потрібний простір.” Тетяна подивилася на нього здивовано, а потім на Ганну. Та, здавалося, вагалася, але згодом кивнула. “Мамо, Сергій має рацію. Нам потрібно вже самим будувати наше життя.” З того часу Ганна та Сергій почали більше спілкуватися та приймати рішення разом, не спираючись на думку Тетяни. Теща спочатку була скривджена, але з часом зрозуміла, що втручання у їхнє життя – це не її роль. Сімейні відносини поступово стали більш здоровими та збалансованими.