Ірина заздрила своїй подрузі Ганні, у якої, здавалося, було все: і краса, і багатство, і успіх, у тому числі й виграші в лотерею. Вони дружили зі школи, разом навчалися в університеті, приблизно одночасно вийшли заміж. Ірина вийшла заміж за простого хлопця Сашку, а Ганна – за Ігоря, забезпеченого адміністратора, старшого за неї на 12 років. Якщо Ірині з Сашком знадобилося десятиліття, щоб дозволити собі будинок, то Ганна одразу переїхала до розкішної квартири Ігоря. Їхня дружба зберігалася і при більш рідкісному спілкуванні, і при випадкових зустрічах.
Якось, коли вони зустрілися, Ганна розповіла, як Ігор балував її розкішними подарунками та квітами у жіночий день. Ірина відчула укол ревнощів: Сашко через відрядження зовсім забув про жіноче свято. Подумавши над ідеальним, здавалося б, життям подруги, Ірина засумнівалася у цінності свого шлюбу. Бурхлива сварка після повернення Сашка стала початком кінця їхнього шлюбу. Вона не могла позбутися сірості свого рутинного життя в порівнянні з яскравим життям подруги. Не минуло й року, як вони розлучилися, а Сашко незабаром знову одружився. Минуло п’ять років і Ірина дізналася правду. Шлюб Ганни не був казкою. Квіти були не виразом кохання, а вибаченнями після сварок та зрад.
Вражена відкриттям, Ірина вважала свою минулу заздрість помилковою. Ганна зізналася, що пережила непростий шлюб, не змогла піти через сина та страх самотності. Вдома Ірину втішала рідна дочка, яку відвідав Сашко. На свій подив, Сашко запропонував другий шанс на шлюб, розповівши про своє розлучення. Хвилювання дочки змусило Ірину погодитись. Тепер обидві подруги, як і раніше, заміжні – Ірина за Сашком, відроджуючи старе кохання, а Ганна за Ігорем, приймаючи свою складну реальність. Парадокс залишається парадоксом: від добрих чоловіків часто йдуть, а складні стосунки зберігаються…