Радість Насті була відчутною, коли вона виходила заміж за Віктора. Він щойно знайшов хорошу роботу і збирався переїхати до нового міста зі своєю дружиною після весілля. Церемонія була наповнена звуками музики та сміху. Коли вони їхали, Настя була загіпнотизована пропливаючим повз краєвидом, що виднівся з вікна потяга, тоді як Віктор, примостившись на верхньому ліжку, поперемінно читав журнал і посміхався своїй дружині. Ця поїздка започаткувала їх майже 40-річний шлюб. За ці роки Віктор та Настя, які стали батьками двох дітей, кілька разів переїжджали через роботу Віктора. Настя брала на себе більшу частину домашніх обов’язків, одночасно працюючи і виховуючи їх дітей. Минали роки, коло їхніх знайомств змінювалося, їхня дочка вийшла заміж, а син розпочав власне сімейне життя зі своєю дружиною.
Віктор вийшов на пенсію, і після кількох років, прожитих у квартирі, бажання обзавестися власним будинком остаточно зміцніло. У цьому бажанні не було нічого незвичайного: з віком багато хто прагне спокою у власному просторі. Продавши свою квартиру і зайнявши трохи грошей, подружжя купило чудовий будинок на околиці міста. Настя була у нестямі від радості від перспективи займатися садівництвом та господарством у їхньому новому будинку. Дочка часто відвідувала їх зі своєю родиною, і вони насолоджувалися плодами першого врожаю свого прекрасного саду. Пара швидко потоваришувала зі своїми сусідами. Тетяна, одна з сусідів, часто заходила помилуватися квітами Насті, особливо трояндами, в той час як інша сусідка, Марина Петрівна, хвалила Настіни навички ведення домашнього господарства.
Проте Віктор мав слабке серце, і Настя пильно стежила за його здоров’ям. Тому одного разу вони вирішили поїхати на море зі своєю дочкою та онукою, попросивши Тетяну доглянути їхній будинок. Після повернення, коли потяг наближався до міста, Настя отримала тривожний дзвінок від Тетяни. Будинок згорів ущент, нічого не залишилося. Потрясіння позбавило Настю дару мови, а Віктор у розпачі схопився за серце. Вони прибули і виявили лише руїни. Розтративши свої заощадження, вони тепер залишилися без будинку. Сусіди не кинули їх: Марина Петрівна запросила їх погостювати в себе. Дочка та зять пообіцяли допомогти, причому останній запропонував допомогу з будівельними матеріалами. Якось, коли вони сиділи у дворі Марини Петрівни, до Насті дійшла реальність їхнього становища. У них не залишилося грошей, був лише літній одяг у валізі, але перед ними стояло непросте завдання – розпочати своє життя з нуля.