Ольга Василівна виховувала свого сина Андрія сама після того, як чоловік покинув їх незабаром після народження хлопчика. Її життя було складним: їй доводилося балансувати між роботою та материнством, але за підтримки батьків та близької подруги вона зуміла знайти хорошу роботу і врешті-решт стала головним бухгалтером. Вона люто опікувала Андрія, який виріс сильним, гарним і розумним хлопцем. Коли Андрій став дорослим, він почав виявляти інтерес до жінок, проти чого Ольга спочатку не заперечувала.
Однак, коли він вирішив одружитися у віці 20 років, Ольга відчула в собі хвилю несхвалення. Вона вважала, що він дуже молодий і ще недостатньо сформувався, щоб заводити сім’ю. Ольга тонко, але ефективно саботувала стосунки Андрія, внаслідок чого кілька його романтичних захоплень згасли. Коли Андрій вирішив жити окремо, Ольга купила йому квартиру неподалік його роботи. Але навіть тоді вона продовжувала відігравати важливу роль у його житті, завдаючи несподіваних візитів і уважно стежачи за його стосунками.
Минав час, і Ольга почала відчувати тяжкість того, що вона не має онуків. Саме тоді вона зіткнулася з наслідками свого владного характеру, усвідомивши, що сама відштовхувала потенційних невісток. Одного разу несподіваний дзвінок від дівчинки на ім’я Катя, яка назвалася дочкою Андрія, спантеличила Ольгу. Це несподіване одкровення змусило її задуматися про свої дії та їх вплив на життя її сина. Адже саме вона була перешкодою на шляху до його щастя, а тепер зазнавала гострого болю від того, що не була частиною життя своєї онуки. Їй довелося зіткнутися з реальністю своєї надмірної опіки та її наслідками для життя її сім’ї, але вона все ще була сповнена надій все виправити.