Коли Кірі було 12 років, її бабуся Віка пішла на той світ. Перед своїм відходом із життя, вона покликала внучку до свого ліжка. “Кіра,” почала бабуся слабким голосом, “у мене для тебе є лист. Це дуже важливий лист, і я хочу, щоб ти обіцяла мені одне.” Кіра, намагаючись стримати сльози, кивнула: “Що, бабусю?” “Обіцяй мені, що ти відкриєш цей лист лише у 18 років. Ні на день раніше,” прошепотіла бабуся. “Обіцяю,” відповіла Кіра, взявши запечатаний конверт. Роки минули, і життя Кіри швидко змінювалося. Вона закінчила школу, вступила до університету, завела нових друзів, але обіцянка, дана бабусі, завжди залишалася з нею.
Щоразу, коли вона дивилася на листа, їй хотілося дізнатися, що там написано, але вона тримала своє слово… І ось настав її 18-й день народження. Кіра сиділа у своїй кімнаті, тримаючи в руках конверт. Вона повільно розірвала його і почала читати. “Моя люба Кіро,” починався лист, “якщо ти читаєш це, значить, ти вже стала дорослою дівчиною. Я хочу поділитися з тобою деякими мудростями, які я засвоїла за своє життя.” У листі бабуся розповідала про цінність сім’ї, про те, як важливо цінувати кожну мить і ніколи не здаватися, навіть коли життя стає важким. “Пам’ятай, що в житті завжди будуть труднощі, але саме вони роблять нас сильнішими.
Цінуй тих, хто поряд з тобою, і пам’ятай, що любов – це найважливіше в житті.” Кіра закінчила читати листа зі сльозами на очах. Вона відчула, як її бабуся знову поряд з нею, наче вона ніколи й не йшла. Наступного дня Кіра розповіла своїй мамі про лист. “Мамо, бабуся була такою мудрою,” сказала вона. Мама посміхнулася: “Так, ти маєш рацію. І я рада, що вона змогла передати тобі частину своєї мудрості.” З того дня Кіра стала частіше згадувати свою бабусю і дотримуватися її порад. Вона зрозуміла, що навіть якщо хтось іде з нашого життя, він завжди залишається в наших серцях.