Дівчина сіла у старий сільський автобус. Усі пасажири звернули на неї увагу, оскільки вона була незнайома. Автобус був заповнений місцевими мешканцями, які поверталися з ринку. Вони розмовляли між собою, але дівчина на ім’я Дарина була поглинута своїм телефоном. Вона почувала себе не у своїй тарілці. Всім здавалося, що вона більше пасувала до розкішного автомобіля. 30-річна Дарина стежила за жінкою на ім’я Світлана Павлівна. Вона багато років моніторила її сторінку у соціальних мережах. Того дня у Дарини зламалася машина, і їй довелося сісти на автобус. Це село було її батьківщиною, де в неї збереглися теплі спогади про свою бабусю.
Багато років тому Дарина дізналася про свій зв’язок із родиною Світлани, що викликало у дівчини змішані почуття. Вона поїхала до Європи, навчалася, жила на стипендію, та її фінансово підтримувала бабуся. Потім, оселившись у Польщі та відкривши свій успішний бізнес, Дарина на знак подяки відремонтувала будинок своєї бабусі. Світлана Павлівна, побачивши Дарину, одразу впізнала в ній онуку своєї старої знайомої – Софії Андріївни. Колись у неї був зруйнований будинок, а тепер резиденція Софії була повністю відремонтована. Світлана пам’ятала про свої напружені стосунки із Софією, особливо через спільну подругу Таню, яка була вже на тому світі.
Софія сама виховувала свою дочку Катю і була близькою подругою Тані. Коли Таня захворіла і їй була потрібна фінансова допомога, Світлана та її сім’я відмовилися допомагати. Саме Софія взяла на себе відповідальність і дбала про дочку Тані, Даринку, коли Таня померла. Дарина, дізнавшись про все, багато років тому причаїла образу на Світлану та її родину за їхні минулі вчинки. Однак тепер її несподіваний візит створив можливість для примирення. Зі сльозами на очах, Світлана вітала Дарину, обійняла її – і цей жест відчинив двері до прощення. Дві жінки почали поступово налагоджувати свої стосунки.