У моєму житті завжди було багато складних моментів, але найболючішим з них стала ситуація із сестрою та нашою мамою. Коли Ганна, моя старша сестра зустріла Ігоря, ми всі були щасливі за неї. Він був успішним бізнесменом, а очі сестри сяяли від радості, коли вона розповідала про його пропозицію руки та серця. Але я знала, що її рішення вийти за нього заміж було засноване більше на матеріальних розрахунках, ніж на щирих почуттях. “Маша, ти просто не розумієш, як це – жити без турбот,” – говорила вона мені, коли вони переїхали до Польщі.
Я ж залишалася на батьківщині, доглядаючи нашу старіючу матір. Мої кошти були скромними, і я часто боролася із фінансовими труднощами. В один із зимових днів мама захворіла. Турбота про неї стала моєю головною задачею. У той час як Ганна насолоджувалася життям у Польщі, я щодня доглядала маму, робила все можливе, щоб їй було комфортно. Якось я зателефонувала Ганні: “Аня, мама дуже погано почувається. Можливо, ти приїдеш і допоможеш мені?” Але сестра спокійно відповіла: “Маша, у мене тут своє життя. Я не можу просто так кинути все і приїхати.” Коли мама пішла з життя, вона залишила нам свій дім. Мені здавалося, що я заслужила на цей будинок більше, ніж Ганна.
Але мама вирішила поділити його порівну. Я не могла зрозуміти її вчинку. Ганна навіть не приїхала на похорон! Якось, коли я збиралася продати свою частину будинку, Ганна повернулася. “Маша, пробач мені,” – почала вона, – “Я розумію, що була не права. Я хочу повернутися і бути поряд з тобою.” Ми обнялися, плачучи. У той момент я зрозуміла, що матеріальні блага ніколи не можуть замінити сім’ю та любов. Ми продали будинок і вирішили використати гроші на благо інших, створивши благодійний фонд на згадку про нашу маму. Наші стосунки з сестрою налагодилися, і я сподіваюся, що вона навчилася розрізняти справжні цінності життя.