Після того, як вклала сина спати, я лягла поруч із ним і почала копатися у телефоні. І раптом почула, як повертається ключ – і хтось відчиняє вхідні двері. Від страху моє серце мало не зупинилося. Адже ключі були тільки у чоловіка та свекрухи. Чоловік був на роботі, а свекрусі не було чого приходити в такий пізній час. Чоловік працював у сусідньому місті, тож я не розуміла, що робити у тому випадку, якщо це будуть злочинці. Потім я почула кроки у коридорі. Двері нашої спальні відчинилися : переді мною була свекруха. -Катя, спиш? Я вдягла халат: -А що ви тут робите, Марино Павлівно? В такий час!
-Була в гостях у подруги. Ото ж, подумала, зайти до вас. Ми пішли на кухню та сіли за стіл. – Ну давайте, мамо, розповідайте, що за подруга у вас і що за посиденьки в таку годину? Не можна було попередити про прихід у таку пізню годину? -Добре, зізнаюся: до мене дійшли чутки, що в тебе є коханець. Ось я вирішила перевірити. Я не могла стримати свого гніву. Серце шалено калатало. – Який ще коханець? Хто вам це сказав? У нас із вашим сином все чудово. -А ти не кричи на мене. Мені баба Таня сказала. Вона бачила тебе з якимсь чоловіком у парку. Та й Маруся тебе бачила.
-Вони мене пару разів у житті бачили! Старі бабки! І що, одразу запам’ятали? – По-перше, вони ще не старі бабки. А по-друге, я хотіла сама уточнити. Не можу ж я допустити, щоб єдиному синові роги наставили. – А якби я подумала, що це злодій, і зі сковорідкою по голові вам заїхала б? -Ой, щось у серці поколює … -Ці штучки зі мною не пройдуть. Я викликаю вам таксі. Нарешті непрохана гостя пішла. Але тієї ночі я не могла заснути. Мені здавалося, що в мене нормальна свекруха. Та й у парку я була в одязі сестри, у темних окулярах, як мене взагалі впізнали?