Віра у нас з дитинства як сорока: вона любить все блискуче і має особливу прист расть до гарного одягу. До таких інтересів ми з чоловіком були тільки раді, адже ми жили в маленькому селі і думали, що прагнення до престижного життя зіграє нашій дочці на руку і вона переїде в місто за кращим життям. У роки навчання в школі, вона додатково займалася з репетиторами, щоб вступити до університету. Вона випустилася зі школи з відзнакою, поступила в Московський інститут. Навчання з першого класу давалася їй вкрай легко. Того ж не скажеш про нас. Нам доводилося від чого відмовлятися, щоб дати більше нашої дочки, адже вона молода і вимоглива.
Для нас, як і для багатьох батьків, завжди було важливо, щоб наша Вірочка ні в чому не потребувала і не відчувала себе обділеною в порівнянні з іншими дівчатами. Ми впоралися з цією метою, настільки було в наших силах. Під час навчання в університеті на її горизонті з’явився багатий чоловік. Його звали Олексій. Він не був одружений. Він добре ставився до Верочке, піклувався про неї. Спочатку нам було стр ашно, але потім ми до цього звикли. Віра під час кожного візиту постійно говорила який він чуйний, турботливий і наскільки він намагається всіма силами, щоб догодити їй. Таким чином ми зако халися в майбутнього зятя заочно.
Закінчивши університет, наша Вірочка влаштувалася на престижну роботу. Льоша, безумовно, допоміг. Але ж іншого варіанту і не було. Зрештою, за розповідями моєї дочки, він ставився до неї дуже трепетно. Ми були тільки раді таким обставинам. Ми довго чекали вести про заручини. Але, на жаль, так і не дочекалися. Наших питань, про майбутні події, наша дочка ретельно уникала і відразу ж перекладала розмову в інше русло. Пізніше ми стали просити її уявити нам свого Олексія, нам вже не терпілося побачитися з ним наживо. Зрештою, дуже цікаво познайомитися з людиною, в якого безпам’ятно зак охалася єдина дитина.
Але навіть такі, здавалося б, нешкідливі наші прохання були проігноровані. Ми з чоловіком вже почали підозрювати, що коїться щось недобре. У мене не вміщалося в голові, як можна не познайомитися з батьками дівчини, з якою вже кілька років зустрічаєшся. Ми самі хотіли відправитися в Москву і зустрітися з Олексієм особисто. Ось що наша донечка з її чоловіком для нас влаштували. В один, на перший погляд, прекрасний день ми вирушили в гості, прихопивши з собою смакоту (в перший же раз в гості). Після прибуття двері нам відкрив господар будинку. Чоловік виявився дуже красивим, вихованим і ввічливим людиною. Він відразу зрозумів, хто ми такі.
Запросив нас до хати. Роздягнувшись, ми увійшли до великої, гарно обставлену кімнату. І раптом ми обидва застигли на місці. Як ви думаєте, що ми там побачили?! Наш погляд зупинився на весільній фотографії. На фото були наша Віра і ця молода людина. Нас облило холодним потом. Протягом наступних хвилин ми не могли вимовити ні слова. Виявляється, весілля і без нас уже відбулася?! На нашє німе запитання хлопець теж здивовано відповів: «Так ви ж самі відмовилися бути присутніми на нашому весіллі!». Моя єдина дочка приховала від своїх батьків своє власнє весілля! Коли наша Вірочка повернулася і побачила нас, що стоять у неї вдома, її здивуванню не було меж. Вона відразу зрозуміла.
Що ми вже самі все дізналися. Заперечувати що-небудь або противитися фактами не було сенсу. Вона відразу зізналася, що не запросила своїх сільських батьків і рідних на торжество просто тому що було сор омно. І що нам з чоловіком жити після такої заяви? Ми намагалися виховати її гідною дівчинкою, всю ду шу в неї вклали, щоб забезпечити їй щасливе життя. І коли їй це вдалося, Віра засор омилася свого походження і своїх батьків. Так, їй було сор омно за нас. Потім виявилося, що навіть зять не був проти присутності «сільської рідні» на весіллі, на відміну від Вєрки. Ми вирушили додому через хвилину після її появи, не давши їй шансів виправдатися. Що тут можна сказати? Всі вже гранично ясно.