Ніколи не розуміла, чому, якщо в мене хороший заробіток, то я маю ділитися їм з кимось. Я зовсім не жадібна, але якщо людина має таку можливість, то вона обов’язково повинна сама заробляти на свої потреби. Коли мені було вісім років, батьки повідомили мені, що незабаром я буду не єдиною дитиною в сім’ї. Через кілька місяців на світ з’явилася моя молодша сестра Настя. Всі ми почали крутитись навколо неї. Вся увага, природно, виявлялася переважно їй. Але не все було так погано: завдяки появі сестри я швидко подорослішала, бо з нею я навчилася доглядати немовля, а потім і сидіти з маленькою дитиною. Я міняла їй підгузки, годувала і, коли треба було, купала.
Батьки виховали Настю за простим принципом: якщо вона щось хоче – обов’язково отримає. Ще тоді я зрозуміла, що в цьому житті мені треба покладатися лише на себе. З того часу минуло багато років. Мені та моєму чоловікові за 30, і у нас є дочка, яка ходить у садок. Ми обидва працюємо у міжнародній компанії, у нас є дві квартири, одну з яких ми здаємо. І ось одного разу мені зателефонувала Настя і повідомила, що має гарні новини. Спершу я подумала, що її взяли на роботу, але вона повідомила, що вагітна, і що їй та її залицяльнику нема де жити. Я зрозуміла справжню причину, через яку про мене згадали. Під час сімейного застілля наступного дня стало зрозуміло, що Настя розраховувала на те, що я віддам їм другу квартиру.
Так я й зробила, але за умови, що вони почнуть збирати гроші на власне житло та з’їдуть за рік. Минув рік, і за цей час я практично не заходила перевіряти, як там справи у молодят: не хотіла їм заважати. І ось приходжу я через рік, а мені кажуть, що у них із роботою проблеми, грошей не вистачає, а Настя знову вагітна. У свою чергу, сестра не просто попросила, а наказала мені або знайти і купити їм нову квартиру, або оформити на них цю. Я була просто здивована таким хамством і спокійно сказала, що у них є 10 днів на те, щоб з’їхати звідси. Я також додала, що їм не варто розраховувати на мою допомогу. Чому це я маю просто так віддавати житло, яке купила на свої гроші? Шкода, що батьки так по-різному нас виховали.