– Настю, я що, тобі мало грошей даю? Чому ти завжди у такому неохайному вигляді? В тебе нормального одягу немає? Що зачіску не можна зробити? -Коля, все в мене є. Окрім часу. Антоша хворіє. -І це хіба проблема? Невже причесатися немає часу? – З хворою дитиною я тільки приготувати тобі поїсти встигла. – Не важливо. Я завжди хочу бачити свою кохану гарною! А не лахудрою. – Я не лише кохана дружина, а й дбайлива мати. -Ну і залишайся одна, дбайлива мати! Лариса Петрівна, мати Колі, жила за годину їзди від будинку свого сина. Тому чоловік одразу до неї й подався. – Привіт, синку! Несподівано! Ти мимо проїжджав? -Ні, я приїхав до тебе.
Жінка уважно подивилася на сина і запитала: – Щось сталося? -Сталося. Ми з Настею посварилися. – Посварились, і ти втік до мене? Прямий як свій батько. Той теж приходив з роботи і зривав свою злість на мені. Не цінуєте ви своїх дружин. Повертайся додому негайно! – Мамо, ну не лайся, будь ласка. Я втомився. – Та ти хоч знаєш, що таке втомитися? Пробігай один день між кухнею і дитиною, тоді може бути і зрозумієш. – Настя не любить мене. – Це хто тобі таку дурість сказав? Якщо дружина не любить, вона з такою добротою не говорить про чоловіка, не готує йому смачні страви, не прасує сорочки.
Вона тебе дуже кохає! – А ти звідки знаєш? – Ми з Настею щодня по телефону балакаємо. І рази два на тиждень зустрічаємося. Так що – йди додому, сину. До своєї коханої та люблячої дружини… Коля увійшов до квартири, пройшов на кухню, побачив там накритий стіл: картопля, смажена з грибами, відбивні, два види салатів. І Настя, яка заснула, впустивши голову на стіл. Коля взяв дружину на руки, поцілував її: – Вибач мені, кохана. Спи-спи. Я тебе віднесу в ліжко.