У нас із дружиною є невелика затишна дача. Як настає весна – ми їдемо туди і залишаємося до настання холодів. Нам подобається жити ближче до природи, дихати свіжим повітрям, де спокій і все натуральне. У нас невелике господарство, але все одно вимагає сил та часу. Помідори, огірочки, полуничка, вишенька, смородинка, малинка, цибулька, кабачки, зелень, морква, буряк та аґрус. Доглядом за цим займається дружина, а я потихеньку приводжу саму дачу в порядок, але і тут мені допомагає моя кохана. Три роки тому я прибудував другий поверх, альтанку з мангалом, щоб увечері сидіти в затишній обстановці. Цілий рік думали: будувати чи не будувати лазню? Хотіли запрошувати до себе рідню, друзів та самі паритися. Але насправді все було важче. Звісно, все робити одному складно.
Дружина допомагала, чим могла, але в неї і так вистачало своїх турбот з городом і домашніми справами. Тоді ми вирішили попросити друзів допомогти: обдзвонили майже всіх, але всі виявилися зайнятими, хоча всі вже на пенсії були. Навіть у вихідні дні ні в кого не виявилося хоча б кілька вільних годин. Було неприємно, але вони нам нічого не повинні, обійшлися без їхньої допомоги. Ми не тримали на них образи, адже вже багато років спілкувалися з ними. Нарешті будівництво було закінчено. Ми запросили друзів. Все було чудово: смажили шашлик, парилися в лазні, сиділи в альтанці, пригощали їх продуктами з нашого городу, приготували салатів, а дружина ще приготувала багато смачних страв. Загалом, все було чудово. Після цих посиденьок вони почали нам дзвонити кожні вихідні, приїжджати до нас, при цьому не витрачаючи ні копійки на продукти, навіть м’ясо не привозили жодного разу. Як лазню добудували – так у них зникли всі справи та турботи, з’явилося багато вільного часу.
Плюс до всього, кожна така парилка закінчувалася тим, що гостювали вони у нас кілька днів. Коротше, втомили нас ці настирливі гості. А потім вони почали приїжджати без попередження . Дружина не могла їх прогнати: адже друзі, а не чужі люди. Тим більше, що в такій ситуації навіть не знаєш, що говорити. ”Ми від вас втомилися, їдьте додому”? Тоді я зрозумів, що треба взяти ситуацію в свої руки. Коли друзі приїхали наступного разу, я розповів про плани, які стосувалися нашої дачі. Сказав, що збираємось робити басейн на ділянці та описав весь план робіт. А ще додав: ”Ви ж все одно приїжджаєте кожних вихідних, так давайте все робити разом! А після роботи посмажимо м’ясо, а потім скупаємося у басейні”. Після почутого вони перестали приїжджати і навіть дзвонити. Я досі не можу зрозуміти, що такого тяжкого в тому, щоб допомогти друзям? Дружину ситуація засмутила, а я тішився, що мені більше не потрібно нікого обслуговувати і витрачати свій час на людей, які цього не заслуговують.