Увечері, після роботи, я викликала собі таксі через додаток. Поїздка була нормальною, доїхали без проблем. Наприкінці поїздки, відчинивши двері, я сказала водію “дякую”. А він у відповідь розвернувся і з єхидною посмішкою уїдливо випалив: “Аж підскакую!”. У мене все всередині моментально перекинулося….
Він ще щось говорив, на кшталт “Не забуваємо речі в салоні”, але я мовчки вийшла. Не дійшовши до будинку, поставила одну зірку за поїздку і написала скаргу до служби підтримки на неадекватну поведінку водія через те, що я говорила українською. Через 5 хвилин надійшов лист із вибаченнями, обіцянкою провести серйозну розмову з тим водієм, плюс – 30 грн. компенсації за моральні збитки.
Я постійно нагадуватиму всім нахабам чи невігласам, що в Україні державна мова одна – і її треба поважати! Я докладу всіх зусиль, щоб прискорити час, коли вона буде пануючою у нашій країні. Тому що мова – це важлива складова національної ідентичності. Це зброя та захист. Це те, що в жодному разі не підлягає обговоренню.