Спочатку у нас із Валерою все було добре. Ми були щасливою сім’єю, у нас народилося двоє дітей. Валера працював у хорошому місці, грошей завжди вистачало. Я вважала, що повністю реалізувала себе як мама, дружина та викладач. Я вела уроки у школі, мені це дуже подобалося. Я працювала здебільшого не через гроші, а просто тому, що це була для мене робота мрії. Але щастя тривало недовго. Незабаром Валеру звільнили, бо компанія збанкрутувала. Валерій мав велике горе, він залишився на вулиці. Я боялася, щоб він до пляшки не пристрастився.
Тоді я почала більше працювати, нашій сім’ї терміново потрібні були гроші. Валера в цей час шукав щось підходяще. Але йому було важко, не хотілося починати з низів, адже у попередній компанії він обіймав добру посаду. Коли з грошима стало взагалі все дуже погано, то зі своєю подружкою вирішила поїхати працювати викладачем за кордон . Говорять, що там краще платять. І вірно кажуть, бо я стала відсилати гроші сім’ї, Валера з дітьми добре зажили. Я попросила свою сестру Катю частіше заглядати до чоловіка з дітьми, наглядати.
Але я навіть уявити не могла, що колись дізнаюся, що своїми ж руками направила розлучницю до себе в будинок. Моя подруга вирішила раніше мене повернутися додому. І ось вона прийшла до Валери у гості, бо я відправила з нею гостинці для дітей. Подруга застала таку картину, що Валера виявляється живе із моєю сестрою. Подруга одразу повідомила мене, я вилетіла наступного дня. Усю дорогу в літаку я плакала, не могла повірити, що мій чоловік зраджує мені з рідною сестрою. Катю я витягла із квартири за волосся. Одяг чоловіка викинула через балкон. Сестра кудись зараз переїхала, ми не спілкуємось. Але я знаю, що Валера поїхав за нею. Це було дуже боляче, бо виявилося подвійною зрадою.