Соня вирішила здивувати свекруху, трохи оновивши і прибравши її будинок за її відсутності. Жінка давно мріяла про це, але постійна зайнятість та вік заважали їй зайнятися цим питанням. У процесі збирання Соня натрапила на папку з документами. Один із них відразу привернув її увагу. Це був документ про переоформлення будинку на ім’я Ані. Соня відразу ж зателефонувала до чоловіка, Максима: – Ти колись чув про якусь Ганну? – Аня? Ні ніколи. Чому ти питаєш? Соня розповіла йому про свою знахідку, і обидва вони були здивовані. Коли свекруха повернулася з відрядження , Соня з чоловіком вирішили дізнатися правду. – Мамо, хто така Аня? – почав Максим, показуючи документ.
Його мати здригнулася, наче вітер торкнувся її душі. Після довгої паузи вона прошепотіла: – Це моя дочка… – Що?! – вигукнув Максим. – Ти маєш на увазі, що я маю сестру? Сльози потекли по щоках літньої жінки. – Я народила Аню в молодому віці. Тоді я не мала можливості її утримувати. Я її залишила в дитячому будинку, сподіваючись, що колись повернуся за нею, але час минав, і я втрачала надію. Коли я зустріла твого батька, Максиме, то вирішила остаточно забути про той період свого життя… – І що ж сталося далі? – Запитала Соня, обіймаючи чоловіка. – Нещодавно я знайшла її. Вона вже доросла жінка, має свою сім’ю. Я вирішила передати їй будинок як компенсацію за втрачені роки.
Максим мовчки слухав, намагаючись зрозуміти та прийняти нову інформацію про свою родину. – Мамо, чому ти нам нічого не розповідала? – Запитав він. – Я боялася вашої реакції, любий. Але тепер, коли таємниця розкрита, я хочу, щоб ви знали, що я дуже люблю вас. Таємнича історія сімейного зв’язку стала новим поворотом у їхньому житті, нагадавши про те, що доля може несподівано піднести сюрпризи і варто поважати вибір кожної людини.