Після тяжкої аварії мій брат Роман зламав ногу, ключицю, руку та кілька ребер. Наша сім’я підтримала його, взявши на себе витрати на лікування та догляд за ним. Однак саме його дружина, Ганна, зробила все можливе заради повного відновлення. Ганна брала відгули на роботі, щоб бути поряд із чоловіком. Коли стан здоров’я Романа покращився, вона лише тоді вийшла на роботу. Дивно, але, повернувши собі незалежність, Роман став холодно ставитись до Ганни, незважаючи на її незмінну підтримку у найважчі моменти його життя.
Ми з чоловіком не раз розмовляли з братом з цього приводу, але толку… Через півроку, на дні народження Романа , наша сім’я познайомилася з його новою дівчиною – Лесею, старшою за нього на десять років. У їхніх стосунках проявилися щира прихильність і турбота, яких не було у стосунках Романа з Ганною, саме з його боку. Зацікавившись змінами у житті, я поговорила з Романом. На мій великий подив, Рома розповів, що Ганна лаяла весь період одужання, змушуючи почуватися винним і нікчемним.
Тоді Леся, його давня добра подруга, навпаки, піднімала йому настрій, дарувала тепло та кохання. У її товаристві Роман відчув, що його цінують і сприймають за чоловіка. Зараз я думаю, що, можливо, саме підтримка Лесі змусила Рому знайти сили і повністю відновитися після того випадку. Я брата не засуджую. Він повинен вибрати собі за дружину людину, яка по-справжньому дорожить ним, цінує його.