Вийшовши заміж за Дмитра, я переїхала до просторої трикімнатної квартири, яку він ділив із матір’ю. З самого початку я зрозуміла, що проживання в квартирі буде пов’язане з багатьма умовами свекрухи. Дивно, але в будинку існувало неписане правило: я не мала права без попиту свекрухи або чоловіка підходити до холодильника поза фіксованим часом прийому їжі. Це правило поширювалося лише на мене, підкреслюючи мій статус у їхньому домі. Мама Дмитра часто нагадувала мені про моє скромне сільське походження, протиставляючи його тому міському життю, яким я насолоджувалася «завдяки їй».
Коли я пішла з роботи після весілля на вимогу чоловіка, свекруха чекала, що я займатимуся усіма домашніми справами, постійно нагадуючи мені про мою залежність від них хоча кожні два тижні мої батьки, незважаючи на скромний достаток, щедро ділилися з нами фермерськими продуктами. Незважаючи на те, що Дмитро взяв витрати на продукти повністю на себе, його мати часто скаржилася на зростання цін на продукти. Щоби зняти напругу, ми з Дмитром купили окремий холодильник. Однак це підлило олії у вогонь: свекруха почала обурюватися, що ми не ділимося з нею продуктами, і навіть вимагати від нас більшої частки комунальних платежів, оскільки нас двоє, а вона одна.
Останнім часом я переконую Дмитра подумати про те, щоб винайняти окрему квартиру. Але через моє нинішнє безробіття та його обмежену зарплату це проблематично. Крім того, переїзд може ще більше загострити стосунки, тому що його матері доведеться самій нести всі витрати за свій будинок. Майбутнє здається невизначеним, але я сподіваюся на рішення, яке принесе мир та спокій у наші стосунки.