Олександра Іванівна насилу змирилася з таємним шлюбом свого сина Романа з сиротою Ганною. Незважаючи на те, що Ганна постійно намагалася догодити вимогливій свекрусі, Олександра Іванівна невпинно шукала способи довести її негідність. Якось подружжя потрапило в аварію, а через півроку, коли Роман одужував під наглядом уже здорової Ганни, та оголосила про свою вагітність.
Тяжка вагітність зблизила Олександру та Ганну, але Роман став віддалятися. Після народження сина Дениски Роман розкрив свою невірність та пішов. Олександра, бачачи старання Ганни заради своєї сім’ї, прийняла її як рідну дочку. Йшли роки, Ганна працювала, Дениска ріс. Роман зненацька повернувся після смерті батька і почав вимагати свою частку в будинку. Олександра, яка вже передала право на власність онуку, прогнала Романа і наказала йому забути про її існування.
Після цих потрясінь здоров’я Олександри похитнулося, але відданість Ганни і знову набута рішучість жити для сім’ї допомогли їй відновити сили. Згодом Ганна знову вийшла заміж, народила ще одну дитину, але при цьому зберегла тісний зв’язок з Олександрою, як вона її називала, «мамою». А для Олександри зв’язок з Ганною та її онуками став справжнім змістом сім’ї.