Світлана шукала втіхи у дядька Івана, старого фотографа. Під час фотосесії на заході сонця незнайомець на ім’я Євген запропонував їй зібраний ним же букет польових квітів та спільну фотографію. Через десятиліття у чужому для неї місті Світлана намагалася зрозуміти загадковий біль свого сина Ігоря, котрий запросив маму до себе, щоб з усім розібратися.
Виявилося, Ірина, наречена Ігоря, взяла в руки стару фотографію матері хлопця і вигукнула, що хлопець на ній, Євген – її батько . Тим самим вона натякнула, що вони рідні брат та сестра. Але Світлана, злякавшись, роз’яснила плутанину. Чоловік на фотографії не був батьком Ігоря, це був незнайомець із її минулого. Світлана придумала історію, щоб створити в очах сина ілюзію батька, сказавши Ігорю, що Євген – його батько, а насправді мала недовгий зв’язок з іншим чоловіком на ім’я Віталій, який відразу ж зник, дізнавшись про вагітність Свєти.
Дядько Іван зробив цю фотографію того болючого дня, коли вона дізналася про свою вагітність і про те, що Віталій її покинув. Це одкровення зруйнувало уявні родинні зв’язки між Іриною та Ігорем. Пізніше, на весіллі, Світлана передала фотографію Євгену Сергійовичу, зрозумівши, що він і є незнайомцем з її минулого. Загальні спогади про той захід сонця несподівано переплели їх життя.