Після двох десятиліть подружнього щасливого життя Алла відчула у своїй родині недобре. Павло, її чоловік, почав приходити додому пізно, вигадуючи незрозумілі відмовки. Вона згадала, як на початку їхнього шлюбу він мав роман на стороні. Тоді він вибачився, і дружина поступилася, беручи до уваги маленького сина та їхню любов. Тепер та сама підозріла поведінка спливла знову. Замість того, щоб будувати здогадки, Алла зустрілася з ним віч-на-віч, вирішивши серйозно поговорити. Павло ухилився від звинувачень, нагадав дружині про минуле та закликав жити далі, довіряючи один одному.
Алла не стала зволікати і незабаром після цієї розмови провела власне розслідування, з’ясувавши, що у Павла роман з Ларисою, яка, за незнанням Алли, була заручена з іншим чоловіком і п’ять років чекала, коли Павло залишить дружину. Жінки зустрілися і вирішили діяти за планом: Алла подасть на розлучення, а Лариса буде свідчити на її користь заради своєї вигоди.
Алла представила Павлу шлюбний контракт, згідно з яким у разі його зради, забезпечить безпеку їхнього бізнесу. У паніці він підписав його, не читаючи. Драма у залі суду розгорталася стрімко. Павло, усвідомивши тяжкість своїх втрат, просив примирення. Суд надав їм час для роздумів. І хоча Алла вийшла переможницею, перемога видалася їй неповною. Вона боролася зі своїми емоціями та наслідками розлучення для їхнього сина, розриваючись між покаранням Павла та прощенням заради сина.