Іван Петрович увійшов до кабінету своєї начальниці, Тамари Григорівни, роздратований тим, що його усунули від важливої зустрічі з клієнтом. Він був здивований, що замість нього збиралися відправити Єгорова, проте Тамара Григорівна сказала, що їй не до цього, адже є проблема важливіше. Тамара Григорівна повідомила, що молодий фахівець на ім’я Олена Сергіївна, мати якої мала значний вплив у їхньому підприємстві, щовечора плакала. Іван Петрович здивувався, навіть не зміг пригадати, про яку дівчину йдеться. Після деякої розмови начальниця пояснила, що дівчина виявилася закоханою в Івана Петровича, що і стало причиною її сліз. Це одкровення здивувало Івана Петровича. Тамара Григорівна, побоюючись можливих наслідків з боку впливової матері Олени, порадила Івану Петровичу завести легкий службовий роман чи хоча б виявити інтерес до дівчини, щоб уникнути проблем. Іван Петрович був обурений такою пропозицією, вважаючи її нетактовною та недоречною.
Начальниця наполягла на тому, щоб він просто усміхнувся їй хоча б і зробив комплімент, наголосивши при цьому на важливості делікатного вирішення ситуації. Хоча Іван Петрович спочатку відмовлявся, він вийшов із кабінету, сказавши, що подумає. Розгублений і пригнічений, він узяв вихідний, щоб обміркувати складну ситуацію, що несподівано виникла перед ним. Наступного дня Іван Петрович прийшов на роботу, вирішивши прояснити непорозуміння з Оленою Сергіївною. Він хотів поговорити з нею про свою непристосованість до сімейного життя, переконати Олену, що він їй не підходить. Однак вона дивилася на нього з обожнюванням та захопленням, називаючи його ідеальним працівником. Розмова перетворилася на заплутаний клубок нерозуміння, заперечень та одкровень про сприйняття одне одного.
Зрештою, Іван дізнався, що Олена зовсім не закохана в нього, а хоче бачити в ньому наставника, адже працювала вона за тією ж спеціальністю, що й Іван. Його початковий страх і нерозуміння були викликані неправильним читанням емоцій Олени начальницею, Тамарою Григорівною, яка помилково припустила, що Олена відчуває щодо нього романтичні почуття, а не професійне захоплення. Діалог закінчився згодою Івана стати куратором Олени та запрошенням на ділову зустріч з метою обговорити проекти Олени. Початкова незручність і розгубленість змінилися новим розумінням та перспективою професійних відносин. Те, що починалося як місія з переконання уявної шанувальниці, закінчилося тим, що Іван усвідомив свою помилку та справжні наміри Олени.