Софія згадала час, коли їй було близько 15 років. Вона була єдиною дитиною у сім’ї, але її мати завжди мріяла про більшу кількість дітей, проте проблеми зі здоров’ям після народження Софії унеможливили це. Якось увечері мати Софії прийшла додому сяюча від щастя. Коли батько побачив святкову вечерю, він подумав, чи не забув він про якусь особливу подію. Але мати Софії розповіла, що познайомилася в дитячому будинку з п’ятирічною дівчинкою, яка була напрочуд схожа на Софію, і виявила бажання удочерити її.
Хоча батько одразу ж погодився, Софії було однаково. Невдовзі дівчинка приєдналася до сім’ї. Софія вважала її важкою дитиною, що вічно плаче і надто настирлива. Батьки сподівалися, що ці двоє зблизяться, але їхнє спілкування часто призводило до сварок. Софія охоче переїхала до іншого міста для навчання після школи, лише зрідка відвідуючи будинок. Під час кожного візиту вона відчувала все більше роздратування щодо своєї прийомної сестри. На другому курсі університету Софія дізналася, що її мати серйозно хвора.
Під час візиту до неї хвора мати попросила Софію пообіцяти доглянути її молодшу сестру, якщо з нею щось трапиться. Софія дала обіцянку, хоч і не була щирою, просто бажаючи втішити свою матір. На полегшення Софії, її мати зрештою одужала після успішної операції. Софія була в нестямі від радості не тільки за здоров’я своєї матері, а й за те, що тяжкість її обіцянки зникла сама собою.