Моя теща дуже дорожить котом Бонею, але проблема в тому, що він живе у нас. Ідея завести кішку виникла з дитячих бажань моєї дружини, а з її вагітністю потяг став непереборним. Ми прихистили породисте кошеня з аристократичними звичками, яке перетворило наше життя. Аристократична поведінка і охайність нашого нового члена сім’ї надали магнетичну дію на мою тещу. Незважаючи на те, що раніше вона не любила свійських тварин, під час візитів вона обсипала Боню пестощами і придбаними заздалегідь спеціальними частуваннями, тим самим глибоко прив’язуючи його до себе.
Розум і увага Боні, особливо до нашого новонародженого сина, тільки посилювала симпатію тещі до себе. Проте одна неприємна ситуація порушила наш спокій. Внаслідок надмірного вживання жирної риби Боня захворів, і йому знадобилося втручання ветеринара. Після цього втручання, незважаючи на наші недвозначні попередження, теща все ще годувала Боню його улюбленими ласощами, вважаючи, що він повністю одужав, хоч йому це було протипоказано. Того дня доля непогано так з нас пожартувала. Коли теща готувалася до прийняття душа в нас удома, терміновий поклик природи для Боні призвів до їхньої несподіваної зустрічі.
Намагаючись дістатися свого лотка у ванній, Боня використовував халат моєї тещі як імпровізовані сходи, адже та кинула халат майже на лоток. В результаті ми почули крик тещі , з наскрізь промоклим від наслідків шлунково-кишкового розладу Боні халатом у руках. Незважаючи на годинне прибирання, слабкий котячий аромат так і зберігся. Бонечка постарався! Не варто й казати, що наші поради з приводу раціону харчування кішки залишилися поза увагою, що призвело до незабутнього та дещо різкого уроку, що не можна ігнорувати рекомендації лікарів та ветеринарів.