Жити окремо після весілля – мрія кожної дівчини, але Каті та її чоловікові, Ігорю, це не вдалося. Переїхавши до двокімнатної квартири свекрухи, Єлизавети, вони планували накопичувати на іпотеку. Ігор працював на високооплачуваній роботі далеко від дому, а Катя залишалася з Єлизаветою, яка покладала великі надії на дружину свого сина і вважала, що Катя її критеріям не відповідає, незважаючи на вищу освіту та в цілому непогане виховання.
Дні Каті були заповнені складною роботою в магазині навпроти їхнього будинку, а вдома – постійною критикою свекрухи. Їй доводилося постійно стикатися з невдоволенням Єлизавети по дрібницях – від недосолених супів до відсутності шоколадних цукерок до чаю. Але Катя не здавалася, не бажаючи відволікати Ігоря від роботи жіночими розборками. Якось Єлизавета захворіла і потрапила до лікарні. Катя, кинувши всі справи, помчала до свекрухи. Вона приносила все необхідне, втішала Єлизавету, доглядала її з теплотою, що здивувала літню жінку. Єлизавета тоді вперше почала сприймати Катю не лише як дружину її сина, а й як дочку.
Катя продовжувала доглядати Єлизавету, щодня відвідуючи лікарню, незважаючи на свою завантаженість роботою та справами по дому. Коли Єлизавету виписали, Катя була поруч та забезпечила її комфортне повернення додому та подальше відновлення там. Незабаром після цього Катя влаштувалася на роботу краще, в банку, що збільшило їхні шанси на отримання іпотечного кредиту на купівлю більш просторої квартири. Дивлячись на Катю, Єлизавета зрозуміла, що їй дуже пощастило, що вона має і сина, і дочку, які її точно ніколи не покинуть.